Час і простір у житті наших пращурів

Світ зараз «маленький», бо величезні відстані долаються швидко. Світ предків був дуже «великим». Простий розрахунок, що це доводить.

Середня швидкість руху людини – 5 кілометрів на годину. Припустимо, до парафіяльної церкви у сусідньому селі – 10 кілометрів. Отже, щоб у неділю дістатися на моління і повернутися назад додому, треба було 2 години.

До повітового центру, де відбувався ярмарок і можна було щось купити-продати, приблизно 25 кілометрів. Це вже близько 5 годин шляху в один бік. Кіньми, волами – у 2 рази швидше, але ж не у всіх господарствах вони були. Губернське місто – це вже ген-ген як далеко.

Переселитися предкам на землі, відстань до яких – 5 сотень кілометрів від дому, було у багато разів важче, ніж зараз перелетіти з Британії в Австралію. Певно, що як місія астронавтів кудись на Марс.

Ми можемо дізнатися точний час доби з точністю до секунди. Як спланувати годину, день, тиждень, місяць без хронологічних координат ми вже не уявляєм.

Пращурам точний час доби був невідомий. Більше того, це навіть не було їм потрібно. Для того, що вести сільське господарство важливі великі природні цикли – весна, літо, зима, осінь. Для віруючих – дні календаря: піст, Трійця, Великдень, Різдво тощо.

Кишенькові годинники винайшли доволі давно. Не знайшли інформацію, скільки такий коштував у Російській імперії. Вони були імпортні, а значить дуже дорогі й доступні тільки заможним людям. Тільки на початку ХХ століття почали робити масово перші настінні годинники. Пращури називали їх “ходиками”.

Час набув більшого значення, а простір “зменшився”, коли почалася промислова революція, результатом якої стала поява транспорту і складних механізмів.

Більше про пошук пращурів читайте у блозі генеалогічної компанії.

Уявлення про “золотий вік” було ще у давніх греків.

Мовляв, колись давно жили люди краще, справедливіше, багатше. Тоді усі були високоморальні, непогрішні, добрі, красиві. Ми теж ідеалізуємо предків. Бо ж вони наші і хочеться сприймати їх найкращими.

Та це не так. Щоб зрозуміти краще своїх предків, варто змиритися, що “святими” вони не були, а проживали звичайне людське життя. Ось ситуація, яку помітив, вивчаючи генеалогію.

Записи у метричній книзі села Писарівка, які ми зараз досліджуємо у Державному архіві Сумської області. Зверніть увагу на дати.

12 лютого 1900 року. Народився Олексій – син незаміжньої жінки Параски Михайлівни Симоненко.
29 жовтня 1900 року. Параска Михайлівна Симоненко вийшла заміж за Костянтина Якимовича Шкарупілого.

Отже, саме Костянтин був батьком Олексія. Але одружився на матері свого сина через декілька місяців після його народження. Детальніше про імена предків можна дізнатися зі статті у нашому блозі.

“Велика” історія про війни, економіку та культуру цікавить не всіх. Історія роду набагато цікавіша.

Замовляйте дослідження родоводу в компанії “Family Tree”.

Ми досліджуємо генеалогію на основі архівних документів. Це є запорукою того, що ваше родинне дерево та історія роду будуть точними і достовірними.