Є дослідження генеалогічного дерева, які вкрай важко почати. Але почавши, неможливо зупинитися.
Автор дослідження – генеалог Владислав Волинський.
Про свого прадідуся замовник знав мало. Петренко Семен Іванович, 17.02.1912 року народження. Де народився точно невідомо. Десь на Донбасі, та й усе. Одружився, жив в Росії. Помер молодим.
Звичайне прізвище, імʼя. Вік такий, що мав би воювати в 1939 – 1945. Пошук на “Памʼяті народа” нічого не дав, нема за що зачепитися. Замок без ключа, який ми стали шукати, збираючи сімейні перекази. Родичі згадали, що Семену Івановичу військові змінили прізвище на Петров, бо у часи Другої світової він служив у підрозділі СМЕРШ. Українцем Петренком там не годилось бути.
Знову “пробили” по “Памʼяті” і таки знайшли майора Петрова Семена Івановича, 17.02.1912, уродженця села Калініно, воно ж Архангельське. Сьогодні – Калинове, знаходиться між Волновахою і Маріуполем. Подивились метричну книгу за 1912 рік і знайшли там Петренка Семена Івановича, народженого 17 лютого.
Зміна прізвища доведена. Місце (Донбас) співпало. Дата народження – теж. Наші висновки надали замовнику, з якими він беззаперечно погодився. Тепер він знає, де народився його прадідусь.
Дослідження родоводу триває і має не менш цікаве продовження. Більше цікавого про вивчення генеалогічного дерева читайте у нашому блозі.
Обирайте компанію “Family Tree”, щоб замовити дослідження родоводу.
Ми спеціалізуємося на тому, щоб достовірно і точно відновити родинну історію та побудувати дерево роду. 10 років досліджуємо генеалогію в Україні для замовників зі всього світу. Започаткуйте традицію – знати свою історію та родовід. Передайте його у спадок своїм нащадкам.
У 80-х роках ХІХ ст. в місті Запоріжжя (тодішньому Олександрівську) зʼявляється Василь Улянович Хитун із дружиною Параскою. У записах про народження їхніх дітей сказано, що Василь – селянин зі Штейндорфа Словʼяносербського повіту. Народилися у родині три хлопці – Іван, Павло, Михайло.
Підросли вони. Стали шукати пару. Дружиною Михайла стала дочка колезького асесора. Дівчина 32 років, старша на 11 років за чоловіка. Іван Хитун одружився на дочці купця 2-ї гільдії. Вона була на 8 років старша за нього. Павло не відстав від братів. Полюбилась йому дівчина з родини спадкового почесного громадянина. Усього-на-всього старша на 4 роки. Але вже вдова, і це був другий шлюб для неї. Джерело для генеалогічного дослідження – метричні книги.
Життя заграло новими барвами. У 1913 Павло – вже не ніякий не селянин і навіть не Хитун, а губернський секретар Хитунов. Рідний брат його Михайло – теж. Протекція зі сторони родичів по лінії дружини почала працювати. Іван, третій із братів, взагалі кудись виїхав з родиною, бо в метриках Запоріжжя немає жодного запису про народження їхніх дітей.
Зі спокійною душею за нащадків Василь Хитун у 1919 році пішов у кращий світ. Священик сповідав його і причастив перед кончиною. А в метриці записав, що не стало Василя Уляновича Хліпіна, селянина зі Штейндорфа, 62 років від народження.