Одна з найбільш складних генеалогічних задач за півроку.
Дослідили родовід сімʼї клієнта до середини 19 ст. і встановили, що прямого предка звали Яків Іванович Симоненко. Дізналися приблизну дату його народження із запису про смерть у 1911 і запису про шлюб у 1873. Яків Іванович народився орієнтовно у 1853 році.
Почали шукати запис про народження Якова і виявили, що народжених з таким імʼям хлопчиків було декілька. Перший Яків Іванович народився у 1852, а другий – у 1853. Батьки першого – Іван Петрович Симоненко, мати Матрона Макарівна. Другого – Іван Степанович Симоненко, мати – Єлизавета Іванівна. Важливо. Яків-старший записаний у метриці під №18. Яків-молодший – під №130.
Тобто, Яків Іванович, народжений у 1852, і Яків Іванович, народжений у 1853, однаково міг бути предком нашого клієнта. Як не помилитися і не зробити фальшивий родовід?
Почали з простого. Шукали запис про смерть якогось одного Якова, що не дожив до 1873, а значить не міг одружитися. Не знайшли. У записах про тих, хто хрестив дітей Якова Симоненка, шукали його ймовірних братів на сестер. Щоб потім подивитися записи про їх народження і дізнатися, хто ж були батьки. Усе марно. Недостатньо зачіпок для доказової бази.
Тоді звернули увагу, що по селу збереглися дошлюбні обшуки. Документи, складалися священиком про молодят перед вінчанням. На щастя, зберігся дошлюбний обшук про Якова Івановича Симоненка. У ньому сказано, що йому 20 років, а у метричній книзі за 1853 рік він записаний під №130.
Так вдалося довести на 100%, що “потрібний” Яків Іванович народився у родині Івана Степановича і Єлизавети Іванівни Симоненко. Дослідження продовжується.
Генеалогічне дослідження потребує знань, досвіду, вмінь. Ну, і трошки везіння – нагорода для наполегливих і терплячих.
Дослідив родовід сімʼї генеалог Владислав Волинський.
Встановлено факт зміни прізвища у предків.
Територія – Черкаський повіт, Київська губернія. Хронологія – друга половина 19 – початок 20 століття. Прізвища змінено заради конфіденційності.
Отже, маємо запис про шлюб у метричній книзі Мирона Васильовича Вербівського та Горпини Сидорівни на прізвище “Сергієнчикова”. Одружені у 1887 році.
Далі шукали документ про народження Горпини. Його знайдено у метричній книзі за 1867 рік і додано в родовід сімʼї. Горпина – дочка Сидора Івановича та Марії Сергієнчик. Поки ніяких сюрпризів.
Окрім Сидора, знайшли дані про родини його рідних братів – Івана, Іоанникія, Філона. Усі записані як Сергієнчики у метриках з 1860 по 1889 рік. А тоді щось трапилось.
Сергієнчики зникли з метричних книг повністю. Швидко. За один рік. У 1889 ще є в документах, а 1890 – жодної згадки про людей з таким прізвищем.
Стали розбиратися, що трапилося. Встановили, що діти Філона, Іоанникія та Іоанна писалися вже як Івчуки. Переплутати неможливо, бо співпадають імена жінок Сергієнчиків та Івчуків. У них однаковий соціальний стан – відставні солдати, а також місце проживання – хутір у парафії села, метрики якого в роботі.
Зараз у тому селі жодного Сергієнчика немає. А от Івчуки живуть. Судячи з родоводу сімʼї – це нащадки Сидора, Івана, Філона та Іоанникія.
Звідки взялось прізвище Сергієнчики поки не відомо. Батька згаданих чоловіків звали Іван. То можливо виявиться, що Сергієм був їхній дід?
Обирайте компанію “Family Tree”, щоб провести дослідження родоводу.
Досліджуйте генеалогію та історію вашого роду. Якщо не дослідите родовід сімʼї ви, може статися так, що це вже не зможе зробити ніхто. Продовження теми про практику архівних досліджень читайте у нашому блозі.