Про Дмитруків, які були Ковалями.
Зміною прізвище дослідника не здивуєш. Трапляється у багатьох родоводах. Це випадок вирізняється тим, що в сповідних відомостях і метричних книгах родина записана як Дмитруки, а в ревізьких казках – як Ковалі. Із позиції критики джерел зрозуміло, бо метрики і сповідні – це документи церковні, а от ревізії – світські, державні. Документи дуже різні за своїм походженням, тому фактологічні розбіжності в них можливі.
Почали ми роботу з вивчення сповідних відомостей за 1912 рік, де був записаний селянин Никифор Йосипович Дмитрук з дружиною Наталкою Йосипівною. У 1912 Никифору виповнилось 64 роки. Із ними лишились тільки найменші діти, а інші, хто дожив до повноліття, вже створили свої сімʼї.
Серед тих, хто жив у батьківській хаті, була Параскева Никифорівна, яку ми шукали. Збіг із тими даними, які надав про своїх предків клієнт, був 100%. Я написав йому звіт, він погодився, що все очевидно, рухаємось далі вглиб.
За розрахунками, Никифор народився близько 1848 року. Це давало змогу виявити його записаним у родині батька Йосипа Дмитрука в 10 ревізії, датованій 1857 роком. Такою була версія. Відкрив я ревізію і… Немає Дмитруків. Не тільки Никифора чи Йосипа. Жодного немає. Більше того, немає Никифора сина Йосипа з будь-яким іншим прізвищем, що “ламало” весь механізм.
Це суперечило результатам дослідження сповідних відомостей, де, окрім “нашої” були родини Мини, Олексія, Андрія, Федора, Василя Дмитруків тощо. Їх надто багато, щоб вони всі могли “зникнути” із ревізьких казок. І пропустити таку кількість люду ревізори не могли. А ще Дмитруки записані у метричних книгах одразу після ревізії – у 1860-х роках і пізніше. Тобто, вони були тут, в селі, але не в документах.
Через деякий час написав замовник. Він поговорив із родичами, які йому сказали десь таке: “ні-ні-ні, Параскева Никифорівна була Коваль до заміжжя. Шукайте не Дмитруків, а Ковалів”.
Ковалів у сповідних відомостях села не знайшли. Взагалі, жодної згадки. І Никифора з дочкою Параскевою, яка б підходила по віку під “нашу” теж. І в навколишніх селах теж нічого. Дослідження зупинилось.
Через деякий час знову взявлися розгадувати рівняння, де Х – відсутність Дмитруків у ревізькій казці. Повертаюсь до них і знаходжу родини на прізвище Коваль. Аж очі протер, думав здалося, бо діло було ввечері. Це перша зачіпка. Ковалів немає в сповідних відомостей. Дмитруків – у ревізії. Друга ниточка – знайшли Никифора Коваля, хлопчика 1846 року народження, що близько до віку Никифора Дмитрука.
Доказів про прямих предків надто мало. Тоді вирішили подивитися на інші сімʼї Ковалів. Серед них знайшли і Мину, і Федора, і Олексія, і Андрія на прізвище Коваль. У 1857 вони були ще дітьми, але їхній вік і по-батькові був дуже близьким до того, що записаний у сповідних відомостях 1912 біля імен Дмитруків.
Виходило, що Дмитруки, по сумі всіх цих даних були і Ковалями. А Никифор Йосипович Дмитрук з дочкою Параскевою, звався також Никифором Федоровичем Ковалем.
Продовження статей про цікаві випадки у генеалогії, читайте у нашому блозі.
Дослідження проводилось у Державному архіві Чернігівської області.
Хресні батьки стали ключем до розгадки системи родинних звʼязків.
Дата народження людини, батьків якої ми шукали, була відома. 11 лютого 1893 року, Василь Іванович Карташ. Так було вказано на надгробку, що стояв на місці останнього спочинку Василя.
На самому початку дослідження родоводу зіткнулись зі складнощами. Запису про народження Василя Карташа не було, метрична книга за 1893 рік не вціліла. Документи за всі сусідні роки є, а от саме за 1893 – пробіл. Це халепа.
Звичайна метода для такого випадку – шукати батьків через записи про рідних братів і сестер прадіда – не спрацювала. Їхніх імен ніхто вже не знає сьогодні, а чоловіків на імʼя Іван Карташ, які могли мати сина Василя в 1893, у метричних книгах виявили аж трьох. Шанс помилки – 1 до 3, що надто багато. Потужно взялися за аналіз, шукаючи більше зачіпок.
Сина Василя – Андрія – хрестила Устина Іванівна Карташ. Вона ж була хрещеною матірʼю іншого хлопчика на імʼя Андрій, але вже сина Степан Івановича Карташа. Присутність Устини у двох записах – підстава для попереднього висновку, що Степан, Василь і Устина – діти одного батька. Бо існувала традиція у наших пращурів – брати у хрещені рідних братів і сестер. На Чернігівщині, зокрема, вірили, що це обовʼязково треба зробити, щоб новонароджене дитя не померло.
Шукаємо далі, маючи перші докази і “підозрюваних”. У записі про шлюб Степана як поручитель фігурує Іван Костянтинович Карташ. Чоловік з таким же іменем був батьком Устини Іванівни Карташ. Зрештою, ми знайшли запис про народження Степана, довівши, що його батько – той самий Іван Костянтинович.
Сукупність цих фактів робить звʼязок між Уcтиною, Василем та Степаном очевидним. Імʼя прямого предка роду Карташів встановлено. Працюємо далі.
Автор тексту і дослідження – генеалог Владислав Волинський, співзасновник компанії “Family Tree”